Безліч безглуздих стереотипів, які збивають з пантелику молодих батьків, наприклад: “До 3-х років не говоре, потім почне…”, “Хлопчики починають говорити пізніше…”, “До логопеда не раніше 4-х років”…
Ще 10 років тому було набагато менше мовленневих порушень у дітей, ніж зараз. Можливо, впливає сучасна гаджетизація. Буває так, що через дефіціит спілкування дитина не розмовляє і, коли потрапляє в колектив, вона починає розмовляти. А буває ні, не заговорить ні в 3, ні після трьох. Нажаль, батьки не завжди можуть зрозуміти де норма, а де патологія.
І частіше за все, якщо мовлення дитини не відповідає віковій нормі – цьому є причина. Причина, про яку батьки не знають або не вважають її патологіїю. І можуть списувати все на характер або знаходити будь-які інші пояснення.
Важливо як можна раніше діагностувати проблему, тому що рання корекція дає набагато більше шансів на те, що до школи ваш малюк «підтягнеться», і нічим не буде відрізнятися від своїх однолітків.
Невеликі відхилення від норми ще не означає патології, якщо дитина в загальному цілком розвивається і наздоганяє їх, освоюючи нові навички трохи пізніше своїх однолітків.
Але якщо ж дитина в цьому віці, і пізніше практично не має необхідних йому мовних навичок, або ж дитина починає втрачати раніше набуті навички – це вже свідчить про те, що вона має проблеми в розвитку і самостійно, без професійної корекційної допомоги, навряд чи підтягнеться до однолітків.
Якщо ви помітили подібні симптоми покажіть дитину фахівцям: дитячий невропатолог, дитячий психіатр, сурдолог, дитячий психолог, логопед.